У практиці лікарів-урологів чітко простежується зв’язок між запальними інфекційними захворюваннями яєчка та придатка та виникненням кіст – сперматоцеле. Доведено, що персистенція інфекцій у кісті є фактором рецидивування захворювань, що передаються статевим шляхом, таких як трихомонада, уреаплазма, хламідія, гарднерелла, мікоплазма.
 
Сперматоцеле – кіста придатка яєчка, досить часто захворювання у чоловіків дітородного і старшого віку. Кількість хворих з кістами придатків серед андрологічних пацієнтів досягає 17-20%, оскільки у багатьох пацієнтів кісти майже не супроводжуються клінічними скаргами.
 
Причини появи сперматоцеле
 
Причиною появи кіст найчастіше є запальні захворювання яєчок та придатків переважно інфекційної природи – трихомонада, уреаплазма, хламідія, гарднерелла. Враховуючи широке поширення інфекцій, що передаються статевим шляхом, стає зрозумілим часте виникнення кіст у багатьох пацієнтів. Найчастіше поява кіст придатків відзначається при трихомоніазі та уреаплазмозі.
 
Другою причиною появи кіст є травми мошонкової області, що особливо часто буває у спортсменів у таких видах спорту як футбол, єдиноборства, велосипед.
 
Клінічними проявами кіст є болі та дискомфорт у мошонці, що віддають по ходу насіннєвого канатика у відповідну пахвинну ділянку. Як правило, біль посилюється при зміні атмосферного тиску, при цьому внутрішній тиск у кісті більше тисне на стінки оболонки та придаток, що буває перед дощем, зміною погоди.
 
Також посилення болю може спостерігатися під час і після сексуального контакту, що пов’язане із утрудненням проходження сперми по придатку та насіннєвому канатику через здавлювання їх кістою.
 
Найрідкіснішими проявами кісти є пітливість, почуття холоду в мошонці, біль і дискомфорт у промежині, біль у нижніх відділах живота. Непрямим симптомом та ускладненням кісти може бути чоловіче безпліддя обструктивного характеру, кіста, розташовуючись в оболонці придатка, здавлює просвіт придатка та порушує транспорт сперматозоїдів.
 
Розміри кіст не завжди можна порівняти з клінічними скаргами. Так маленькі кісти 2-4 мм в головці придатка, можуть викликати постійні болі через натяг капсули придатка, у той час як великі кісти 2 см і більше перебуваючи в хвості придатка або під час насіннєвого канатика можуть не викликати жодних клінічних скарг. Так у свій час ми оперували пацієнта з гігантською кістою придатка близько 10 см, з єдиною скаргою на незручність застібання мошонки на штанах.
 
Порівняно недавно досліджено взаємозв’язок кіст придатків із хронічними інфекціями чоловічого статевого тракту. Виявляється кісти виникають у результаті персистування інфекцій. При запальному процесі виділяється рідина – ексудат, який накопичується, як правило, між головкою придатка та оболонкою придатка, потім осумковується і утворюється відносно герметична кіста. Як правило, у ній є інфекційні агенти, що викликають запальний процес – хронічний епідидиміт.
 
Лікування сперматоцеле
 
Відповідно при лікуванні інфекційних захворювань придатка, яєчка, простати пацієнтам призначають антибактеріальні препарати, які при вступі до зазначених органів у достатній концентрації викликають загибель інфекційних агентів. Однак у кісту антибактеріальні препарати або не проникають взагалі, або проникають у дуже малих концентраціях, що призводить не до загибелі інфекції, а лише до формування у неї антибіотикорезистентності — персистуюча інфекція вже не чутлива до цих антибіотиків. Саме кісти дуже часто є причиною хронічних простатитів та епідидимітів, спричинених рецидивною інфекцією.
 
До нас часто звертаються пацієнти, які побували чи не у всіх венерологічних диспансерах та кабінетах міста Харкова, що пройшли численні курси лікування інфекцій з рецидивом даних інфекцій та відповідно болями та дискомфортом у промежині та мошонці. При лікуванні таких пацієнтів обов’язковим є оперативне видалення кіст, яке проводиться на 3-7 день антибактеріальної терапії.
 
Сама операція відноситься до малих андрологічних операцій, виконується під місцевою або загальною терапією та займає близько 30-40 хвилин. Видаливши кісту, ми, таким чином, прибираємо резервуар інфекції в організмі та сприяємо лікуванню пацієнта.
 
При первинному поводженні чоловіка з кістою, з терміном появи до 3 місяців, і якоюсь інфекцією статевого тракту ще жодного разу не лікованої, у ряді випадків можливе проведення тільки консервативного лікування з обов’язковим застосуванням ферментативних і розсмоктують препаратів, що підсилюють проникнення антибіотиків у кісту і сприяють розсмоктуванню кісти. Багато пацієнтів, намагаючись уникнути операції, воліють саме цей варіант, хоча наш досвід показує, що лікування інфекції за наявності кісти можливе лише в 30%. У 70% доводиться видаляти кісту хірургічним шляхом для ерадикації інфекції та повного одужання пацієнта.
 
Таким чином, спермат
цілі слід оперувати в таких випадках:
 
наявність інфекцій чоловічого статевого тракту, особливо рецидивів;
кісти, що супроводжуються болями та дискомфортом;
обструктивна чоловіча безплідність, пов’язана з кістою;
великі кісти, що заважають нормальній ходьбі;
викликають косметичні чи естетичні скарги